РУДА́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудуватий. Моє довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Ольга Кобилянська, I, 1956, 123); Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі, м’які, шовкові (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Дороги польові Рудавим пилом падали під ноги (Ростислав Братунь, Пора.., 1960, 10).
РУДАВИЙ
Тлумачення слова