РУДА, и, жін.
1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Особливо багате рудами дно Азовського моря (Знання та праця, 3, 1966, 5); Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (Наука і життя, 10, 1962, 22); Руду й вугілля дав Донбас, А Білорусь — ліси для нас (Андрій Малишко, II, 1948, 6).
▲ Поліметалеві руди див. поліметалевий; Поліметалічні руди див. поліметалічний.
2. діал. Іржаве багно, болото. Прості вербівчани-пішоходи знали безліч стежок через поля, луги, руди, що вели навпростець (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 166).