РУЧИ́ЩЕ, а, сер. Збільш. до рука 1. Він приступив ближче, сперся своїми здоровенними ручищами на батіг (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294); Забачивши Юлю, схопився [Отто], простяг волохаті ручища (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 458).
РУЧИЩЕ
Тлумачення слова