РУЧНИ́Й, а, е.
1. Прикм. до рука 1. Ручна робота; Ручний спосіб.
2. Який здійснюється руками, без застосування машин. Комплексна механізація приведе до ліквідації ручних вантажно-розвантажувальних робіт і виключить важку працю при виконанні основних і допоміжних виробничих операцій (Програма КПРС, 1961, 61); Для орієнтації корабля на випадок ручного керування космонавт використовує оптичний орієнтатор, який дає змогу визначати положення корабля у відношенні до Землі (Наука і життя, 5, 1961, 18);
// Який приводять у дію руками. У Головатих були чималі ручні санки (Спиридон Добровольський; Очак. розмир, 1965, 187); В довгій майстерні шипить ручний токарний станок, величезне колесо якого крутить хлопчак років дванадцяти (Михайло Стельмах, I, 1962, 113);
// Який виготовляється руками. Ручне полотно.
▲ Ручний м’яч — спортивна гра в м’яч між двома командами, учасники якої повинні руками закидати м’яч у ворота.
3. Такий, що можна нести в руках (про багаж, кладь і т. ін.). Хлопчик здав чемодан до камери схову ручного багажу (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 119);
// Який носять на руці, руках. Поглянувши на ручний годинник, навіть прискорив [Захар] ходу (Іван Ле, Право.., 1957, 275).
4. Який звик до людини, не боїться її (про тварину). Білка наша зовсім ручна і з рук їжу бере (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 36).