РУЧЕНЯ́ТКА, ток, мн. (одн. рученятко, а, сер.). Зменш.-пестл. до рученята. Малесенькі рученятка обвилися коло його.., і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Марко Вовчок, I, 1955, 341); Надія прокинулась, але підвестися не могла: тепле рученятко сонного Юрасика так приємно душило її за шию, що й поворухнутися не хотілось (Яків Баш, Надія, 1960, 23).
РУЧЕНЯТКА
Тлумачення слова