РУБИЛО

РУБИ́ЛО, а, сер. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м’ясо забитої тварини. Таке знаряддя називається ручним рубилом (Історія СРСР, I, 1957, 3); Семен Трохимович висипав на стіл свої скарби. Тут були стріли, ядра, турецькі гроші, кулі, різні слов’янські вироби, підкови з татарських коней, рубило кам’яного віку… (Вітчизна, 8, 1967, 181).