РУБОК, бку, чол., заст.
1. Сорт лляного полотна. Шила кошульку з тонкого рубку (Словник Грінченка); Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок, I, 1955, 107).
2. Хустка з батисту або перкалю. Тонкий рубок на всю голову (Словник Грінченка); І оце вже коло його, і одкида [дівчина] рубок з лиця, і чує Остап любії слова й пізнає козачку-дівчину з русою косою, невільничку турецьку (Марко Вовчок, I, 1955, 335).