РУ́Б’Я, я, сер. Дуже старий подертий одяг; лахміття, дрантя. Треба прясти, щоб руб’ям не трясти (Номис, 1864, № 7199); Здебільшого то були козаки, що прийшли у військо півроку тому, та й досі не одержали скарбового козацького одягу. Вони намагалися протиснутись якомога ближче до кошового, демонструючи своє руб’я (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 217); * У порівняннях. Вони [запорожці] йшли не боязко, не похмуро, а з якоюсь тихою гордістю. Їх одежа з дорогого сукна звисала на них старим руб’ям (Олександр Довженко, I, 1958, 271).
РУБ’Я
Тлумачення слова