РОЗВЕ́РНУТИЙ, РОЗВЕ́РНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвернути. Дах, розвернутий вітром, поріс мохом та бур’яном (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 21); Танк зсунувся з горба й стояв серед поля, розвернутий навкіс до окопу бронебійників (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 204);
// у знач. прикм. Ми в одну мить опинилися на конях і по розвернутій дорозі кинулись униз (Петро Панч, II, 1956, 63); Як смикала. [Марія] солому, на розвернений прикидок подивилась і думала з сумом про Тихона (Андрій Головко, II, 1957, 118).
РОЗВЕРНУТИЙ
Тлумачення слова