РОЗВЕРЕДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРЕДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.
1. Викликати, заподіювати біль, торкаючись хворого місця, рани. Обережно, щоб не розвередити свої чиряки, які йому мати намастила олією і пов’язала розірваною сорочкою, Іллюша злазить з печі і проходить з кухні в кімнату (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 139).
2. перен. Викликати, посилювати які-небудь почуття, спогади, бажання. Згадка розвередила неприємні спогади, які ще й досі викликали досаду (Петро Панч, I, 1956, 359).