РОЗВЕРЕДИ́ТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. розм. Знову заболіти від доторкання (про хворе місце, рану).
2. діал. Розвередуватися. [Матрона (до Рябини):] Овва! А ти чого розвередився та розприндився? Побоявся, що правда наверх вийде? (Іван Франко, IX, 1952, 392).