РОЗВАЖЛИВИЙ

РОЗВА́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Іван, як завжди розважливий, посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 38); Керівник мусить бути розважливий і поміркований, чуйний до людського голосу, мудрий і сміливий (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 189);
//  Який свідчить про розсудливість, сповнений розсудливості. Де й зникла та розважлива повільність, яка виробилася у нього, коли він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 462); Розважливі, холодні припущення командира заставили Данька задуматись (Олесь Гончар, II, 1959, 97); Мова його була повільна, розважлива, але тверда. Він говорив про те, що добре знав, у що вірив (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 182).