РОЗВА́ЖЛИВІСТЬ, вості, жін.
1. Властивість за значенням розважливий. Спокій і розважливість, заглибленість в думці були найбільш притаманні йому риси (Терень Масенко, Життя.., 1960, 21); Багато якостей треба мати голові [колгоспу]. В ньому твердість повинна поєднуватися із щиросердістю, сміливість з розважливістю, рішучість із вдумливістю (Хлібороб України, 2, 1964, 16).
2. Здатність всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Безторжя і селянські бунти по магістратських хуторах і часті підпали і грабунки в самому місті — все закликало до поступок і до розважливості (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 367); Тася дивувалася своїй спокійній розважливості в таку хвилину (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 123).