РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙ, а, е.
1. Позбавлений спритності у рухах; вайлуватий. Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний, I, 1954, 339);
// Позбавлений підтягнутості, недбалий (про позу). Гість дивився на нього через стіл, сидячи все в тій же розвалькуватій позі (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 84).
2. Здійснюваний з перевалюванням, хитанням з боку на бік (про ходу). Від будки назустріч машині розвалькуватою ходою ішов високий, кремезний чоловік (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 225).