РОЗВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвалити. Хата, стара її батьківська хата, була розвалена до призьби (Юрій Яновський, Мир, 1956, 6); Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося, він тільки дивився круглими від жаху очима на розвалену пополам батькову голову (Іван Багмут, Опов., 1959, 27).
2. у знач. прикм. Який розвалився (у 1 знач.). Одна хата не оббілена, не вкрита,.. скоса погляда на улицю своїми битими вікнами, позатиканими ганчірками, онучами, та своїм розваленим димарем позира на чужі хати і вкриті добре, і вибілені чисто (Панас Мирний, I, 1954, 48); Фелікс і Воля посідали за мурованим прилавком, крізь розвалений куток стелі доходило вечірнє світло (Юрій Яновський, II, 1954, 45).