РОЗУМО́ЧОК, чка, чол., зневажл. Те саме, що розум 1, 2. Потеряла [загубила] я віночок Через дурний розумочок Під явором зелененьким 3 козаченьком молоденьким (Українські народні пісні.., 1, 1964, 483); А червона калиночка крізь ліс подалася; дурний же мій розумочку, що поквапилася (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 122).
РОЗУМОЧОК
Тлумачення слова