РОЗУМНО.
1. Присл. до розумний. — Писали люди вірші, та так розумно написали, що усяк їх повиучував (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 248); Великі сиві очі з-під довгих чорних вій дивилися пильно і розумно (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 14); Ми в дружній живемо сім’ї Розумно і багато (Максим Рильський, III, 1961, 37); Лісорозсадник виявився великим і дуже розумно спланованим господарством (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106); Треба наполегливо вчити людей, особливо молодь, розумно витрачати свій вільний час (Комуніст України, 4, 1967, 63).
2. у знач. присудк. сл. Правильно, добре. Що, ультиматум? Ну, так не можна, бо це не розумно і не критично (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 438); І хоч розумно було б не повертати, а їхати далі, додому,.. Андрій, проте, натягнув правий повід і, не спускаючи очей з людської валки, завернув звіздочолого за нею (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 52).