РОЗУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розучити;
// розучено, безос. присудк. сл. В Берлін виїхав на гастролі колектив Державного українського народного хору.. До гастролей розучено ряд німецьких пісень (Літературна Україна, 27.IV 1965, 1).
РОЗУЧЕНИЙ
Тлумачення слова