РОЗТРУШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗТРУСИТИСЯ, уситься, док.
1. Губитися, розсипатися по дорозі (від тряски). Копиця свіжої трави зсувалась з гарби на спину буйволам і розтрушувалась по дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Нарешті на підводи все вкладено, і Григір Тетеря підходить до Оксена. — Тепер уже дорогою не розтруситься (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); * Образно. — Від наших слів усе до решти розтрусилося в голові (Михайло Стельмах, I, 1962, 166);
// Падаючи, розсипатися в багатьох місцях. Він хотів скрутити цигарку, але руки чомусь тремтіли, тютюн розтрушувався (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 364); Жовтенький пісочок, розтрусися, Ой, ти до мене, мила, й озовися! (Павло Чубинський, V, 1874, 779).
2. тільки док., розм. Стомитися від дорожньої тряски. Розтрусилася я й отерпла та поколіла од холоду, доки приставилася [дісталася] до Звиногородки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 375); [Петро:] Позавчора залізницею додому приїхав і вчора цілий день спочивав, бо зовсім у вагоні розтрусився (Володимир Самійленко, II, 1958, 163).
3. тільки недок. Пас. до розтрушувати 1,2.