РОЗТРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИТИ, ушу, усиш, док., перех.
1. Розкидати, розстеляти рівним шаром. — Нехай в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 145); Пахне зіллям: лежить біля печі в’язка, Горпина ще не встигла розтрусити, принесла ниньки від ставу (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 245);
// Розсипати трусячи. Добрива і гексахлоран перед садінням дерев розтрушують на купи викинутого з ями верхнього шару ґрунту і добре перемішують в ним (Колгоспник України, 2, 1957, 32); * Образно. Христина.. дзвіночком розтрушує сміх (Михайло Стельмах, I, 1962, 54);
// Розгортаючи, розпрямляючи, струшувати. — Питають мене: «Де твій синок?» — «У тюрмі»… Боже мій!.. А це ось я сорочечок тобі, штанці… — Розв’язує вузлик, бере старший у неї, розтрушує, рубчики щупає (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 77).
2. Губити, розсипати, розливати по дорозі (від тряски). — В тім-то й річ, Давиде, що не довезеш [гній] на поле, по дорозі розтрусиш (Андрій Головко, II, 1957, 56);
// безос. — Гляди краще, щоб ряжанку не розтрусило, — відповіла жінка, — бо на такій дорозі якраз вихлюпаєш усю дощенту (Олесь Донченко, VI, 1957, 308);
// розм. Нерозумно, легковажно витрачати (гроші і т. ін.). Олеся вже розтрусила багато грошей (Нечуй-Левицький, III, 1956, 135);
// перен., розм. Марнувати, занапащати що-небудь. Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, часто розтрушували його по дрібних житейських борозенках і через якийсь рік-два.. тягнули скрипуче родинне ярмо (Михайло Стельмах, II, 1962, 147); — От і я комсомолець з 1918 року. Сивий, правда, але комсомолець. І жару того вічного, якого набрав повні груди, не розтрусив (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 153).
3. тільки док., розм. Стомити кого-небудь дорожньою тряскою. Їзда по розбитій бруківці так розтрусила Таубенфельда, що він ледве виліз з свого «опеля» (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 255); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 9).
4. тільки док., розм. Трясучи, розхитати, зламати що-небудь. [Кобзар (співа):] Доки діжу замісила — Свиня двері розтрусила (Марко Кропивницький, V, 1959, 476).
5. розм. Торгати, смикати, будячи, розбуркуючи кого-небудь. [Костомаров:] Заснув, проклятий хлопець! — Зачекайте, я зараз розтрушу його… (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 248).