РОЗШИВАТИ, аю, аєш, недок., РОЗШИТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Розпорювати по шву що-небудь зшите. — А подивімося ж, що там у торбі. Я розшила (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 255);
// спец. Роз’єднувати, розділяти в місцях з’єднань, скріплень. Він служив колійним обхідником.. Ніхто так ловко не орудував лапою і ключем, як він. У потемках, без світла, він розшивав цілу залізничну ланку без жодного звуку (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 56);
// Знімати солом’яну покрівлю. Тепер ми і межі зорали, і скоро всі закурені стріхи розшиємо (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 99); Івашко пригадав, як він малим колись розшивав чужі клуні (Яків Качура, II, 1958, 372).
2. Оздоблювати вишивкою; вишивати. На березі блакитну хустку Шовками розшива дівча (Леонід Первомайський, I, 1958, 249).
3. буд. Вирівнювати шви, місця з’єднань, скріплень. При монолітній кладці від муляра вимагалося в основному класти рівні ряди і акуратно розшивати цеглу (Вечірній Київ, 6.VI 1957, 1).
♦ Розшивати (розшити) вузьке місце — усувати, ліквідувати неполадки, труднощі в якій-небудь справі. Інженер-конструктор зарекомендував себе неабияким технологом. Розшиваючи вузькі місця, наполегливо стараючись зробити цех передовим на заводі, він добився свого (Радянська Україна, 14.II 1962, 2).