РОЗШУКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до розшуку (у 1 знач.);
// Який проводить розшук кого-, чого-небудь. До місця посадки [космічного корабля].. йшли вертольоти розшукової групи (Радянська Україна, 27.IV 1971, 2).
2. Те саме, що розвідувальний. — Ось тут, де був ресторан, ми пробурили нашу найщасливішу розшукову свердловину (Робітнича газета, 24.XI 1964, 2).