РОЗШУГА́ТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Злякавши, примусити розлетітися, розбігтися і т. ін.; розполохати. [Свічкогас:] А ти би, отче, все ж таки притих, Дивись, ворон посну лих розшугаєш, (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 65); * Образно. І мільйони поздоровлень Нам у відповідь летять… Та нікому ж їх ніколи Серед хмар не розшугать! (Павло Усенко, Листя.., 1956, 155).
РОЗШУГАТИ
Тлумачення слова