РОЗШМАТОВУВАТИ

РОЗШМАТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШМАТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. З силою розривати на частини, шматки. Утамувала левиця жагу, із джерела манившись, Далі, вертаючись в гай, випадково тонке покривало Хижа знайшла і його розшматовує ротом кривавим (Микола Зеров, Вибр., 1966, 323); Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 103);
//  Убиваючи, умертвляючи, роздирати на шматки. Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон — живу, взяту з отари вівцю. Згребе її, за мить порве, розшматує залізними пазурами і, наковтавшись гарячого м’яса, сидить, забризканий кров’ю, на вершині могили і знову куняє, спочива (Олесь Гончар, II, 1959, 31);
//  Вибухом розносити на частини. Б’ють гармати, але ззаду. Розшматовують присипані снігами тіла вбитих і ранених (Мирослав Ірчан, II, 1958, 226);
//  Робити рваним, дірявим;
//  перен. Розбирати, розділяти, порушуючи цілісність чого-небудь. Через якийсь час брати розшматовують батьківський спадок, морщать лоби, щоб нічого не забути (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 610);
//  Уживається як лайлива погроза. [Женя:] Геть, гидота, з очей!.. Ти брешеш, ти картаєш мою маму!.. Геть!.. Я тебе розшматую! (Марко Кропивницький, II, 1958, 472).