РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗЩЕПИ́ТИСЯ, щепиться; мн. розщепляться; док.
1. Розколюватися, розділятися на частини (вздовж, по довжині чого-небудь);
// Руйнуватися, дроблячись на шматочки, частинки;
// Ділитися на складові елементи. Бій, розщепившись на кілька малих боїв, догоряв по лісах окремими тріскучими вогнищами (Олесь Гончар, III, 1959, 451); Не може ж бути двох правд. Правда одна. І не може ж правда розщепитися на кілька малюсіньких правд (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 182);
// перен. Відриватися один від одного. Очі Свирида Яковлевича зустрічаються з упертими очима святого, і їхні погляди вже не розщеплюються (Михайло Стельмах, II, 1962, 324).
2. Розкладатися внаслідок хімічної реакції;
// Розпадатися на легші ядра і нуклони під дією нейтральних або заряджених частинок. Штучний елемент плутоній нагадує своєю здатністю розщеплюватись уран-235 і тому є основним матеріалом для одержання великих кількостей атомної енергії (Наука і життя, 11, 1956, 16).
3. тільки недок. Пас. до розщеплювати 1, 2.