РОЗШАЛІЛИЙ

РОЗШАЛІ́ЛИЙ, а, е, діал. Який розбушувався. По селах, по хатах.. йде шум не легший, як оцей шум розшалілої природи (Іван Франко, VIII, 1952, 7);
//  Розлютований, лютий. Довбуш миттю зважив, якою зброєю краще буде зустріти розшалілого звіра (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 205); Якби сам біг [Микола] десь під кулями з розшалілими очима, то не згадував би, певно, ні батька, ні куль, ні свого страху (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 26).