РОЗХВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвалити;
// у знач. прикм. [Антей:] Дивись, Нерісо, сей вінець єдиний здобув я за життя, та він дорожчий від всіх твоїх розхвалених тріумфів (Леся Українка, III, 1952, 443).
РОЗХВАЛЕНИЙ
Тлумачення слова