РОЗХРИСТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗХРИСТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Розстібатися перев. на грудях (про одяг). Сорочка в нього розхристалась, груди виставив, капелюх з’їхав на потилицю (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 137); Кожух його розхристався, шапка, очевидно, ще раніше розлучилася з головою свого господаря (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 319);
// Оголюватися, відкриватися (перев. про груди). Комірець сорочки.. розстебнувся, пазуха зовсім розхристалася (Панас Мирний, III, 1954, 281).
2. Розстібати собі перев. на грудях одяг. [Хвекла Гавриловна (до мужа):] Бережіть себе в дорозі… не розхристуйтесь на протязі, щоб часом не простудилися (Марко Кропивницький, V, 1959, 77); [Пузир:] Я розхристаюсь, як будемо входить [у земський банк]; тілько на поріг, а тут йому [швейцарові] перед самим носом блись — орден! (Карпенко-Карий, III, 1960, 321); — Що він гріє, отой твій піджачок? Ану марш у хату, розхристався, наче посеред літа… (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 303).
3. тільки недок. Пас. до розхристувати.