РОЗХРИ́СТАНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до розхристаний 3—6. Разом з чубами мовби летять у небуття якісь знаки їхніх індивідуальностей, те, що робило їх несхожими між собою, летить у минуле їхня студентська розхристаність, безтурботність, звичка жити й поводитись, хто як хоче (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 62); Франко показує випадковість асоціативних зв’язків, недисциплінованість мислення, розхристаність творчої уяви декадентів (Радянське літературознавство, 6, 1966, 61).
РОЗХРИСТАНІСТЬ
Тлумачення слова