РОЗХРЯ́ПАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розхряпати. Купила макітру, аж вона розхряпана (Словник Грінченка);
// у знач. прикм. На розхряпаних вікнах сиділи хлопці й співали (Іван Микитенко, II, 1957, 178); Розхряпані двері ніколи не зачинялись, тому вітер гуляв як у полі (Петро Панч, Синів.., 1959, 23).
РОЗХРЯПАНИЙ
Тлумачення слова