РОЗХО́ЖИЙ, а, е, розм. Признач. для постійного використання, носіння; робочий, буденний. Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних.. та дванадцять розхожих, що сама приробила (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 227);
// Признач. для щоденних витрат. — Тут, — доводжу йому, — розхожі гроші. — Не треба! — мовив становий. Не гроші лічити ми до вас прийшли (Панас Мирний, IV, 1955, 382);
// заст. Звичайний, звичний. То стислі, часом зведені до вигуку, то розгорнуті в своєрідну параболу, забарвлені іронією над звичайною, розхожою логікою, вони [поезії Є. Плужника] діють безвідмовно (Не ілюстрація.., 1967, 318).
РОЗХОЖИЙ
Тлумачення слова