РОЗХМАРЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗХМАРИТИ, рю, риш, док.
1. неперех., безос. Зникати з обрію (про хмари).
2. перех., перен., розм. Осявати, освітлювати що-небудь. Є в народі приказка така, Що й дідам дорогу-путь розхмарює: Той, хто воду п’є з молодика, — Не постаріє! (Валентин Бичко, Простота, 1963, 47).
3. перех., перен. Робити кого-небудь радісним, привітним; надавати радісного, веселого виразу чомусь;
// Робити ненасупленим, непохмурим. Може, тому, що усмішка в нього була така тиха й ясна, може, тому, що тепло гладило сонце і все навколо раділо, — Мирон розхмарював брови й теж посміхавсь (Андрій Головко, I, 1957, 136).