РОЗХЛЮ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розхлюпати. Він ще постояв трохи,.. поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 307); * Образно. Збуджена пережитим, сповнена хвилюючим, не розхлюпаним почуттям, Лариса писала: «Школо рідна моя!.. Ти для мене все…» (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 319).
РОЗХЛЮПАНИЙ
Тлумачення слова