РОЗХІ́Д, ходу, чол.
1. рідко. Дія за значенням розходитися 1, 9, 10. Швидкий розхід творів Шевченка та перших оповідань М. Вовчка, увага, яку до них показувала критика та публіка в цілій Росії, доказує, що.. їм нічого жалуватися на байдужість як місцевої, так і великоруської публіки (Михайло Драгоманов, I, 1970, 308).
2. розм. Затрата, витрачання грошей, коштів на що-небудь; сума витрачених грошей. — Коли тобі жалко дітей, то зодягай сама, а в мене й без вас багато розходу (Марко Вовчок, I, 1955, 28); [Храпко:] У мене одного місячного розходу більше ніж на сотню набереться… (Панас Мирний, V, 1955, 130); [Косяк:] Ой, розходи, розходи у нас. Як подивлюсь — серце ниє, ниє (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 237); [Ганна:] Розход великий у держави, а про нас не забувають (Захар Мороз, П’єси, 1959, 20);
// Споживання, витрачання чого-небудь. На поверхні Марса, як і на Землі, існує такий водний режим, при якому розхід вологи відстає від її приходу, і відбувається назбирування води (Радянська Україна, 19.IV 1964, 3).
♦ В розхід [пускати (пустити, вивести)] кого — розстрілювати, знищувати кого-небудь. — Не заривайся. А коли візьмеш [Жмеринку], менше пускай в розхід [полонених]. Це не завжди досягає мети (Олександр Довженко, I, 1958, 178).