РОЗЦВІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до розцвісти. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Іван Франко, VI, 1951, 189); Вона — як розцвіла весною квітка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 208);
// у знач. прикм. Недавно, як я, відпочиваючи, лежав в тіні розцвілої яблуні, підійшов Василь і ліг біля мене (Мирослав Ірчан, II, 1958, 57); Весна. Але не та весна, що пишається вже явно цілим багатством своєї розцвілої краси,.. це ще та перша несмілива, напіврозбуджена весна, ще замкнена в собі (Ольга Кобилянська, I, 1956, 361).
РОЗЦВІЛИЙ
Тлумачення слова