РОЗЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчистити. Подвір’я діда розчищене від снігу і притрушене сухим очеретом (Михайло Стельмах, II, 1962, 259); Липтак помітив розчищену сокирою доріжку, що вела в кущі (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 36); Микита ще завидна поїхав до лісу; майже щодня він привозить звідти возів зо два перегною, звалюючи його на місці, розчищеному під сад (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 30);
// у знач. прикм. Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Юрій Смолич, II, 1958, 47);
// розчищено, безос. присудк. сл. Попід глинищем, серед колючих хащів [хащ] та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку (Леся Українка, III, 1952, 124).
РОЗЧИЩЕНИЙ
Тлумачення слова