РОЗЧИННИК

РОЗЧИ́ННИК, а, чол., хім. Сполука або суміш, що розчиняє якусь іншу речовину. Вода є сировиною, мийним засобом, розчинником, фільтром, транспортним шляхом тощо (Наука і життя, 4, 1972, 41); Як розчинник, крім води, використовують часто спирт, ефір, скипидар (Цікава хімія, 1954, 122).