РОЗЧИНЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчинити 1. Став я під ворітьми, — ворота були розчинені (Марко Вовчок, VI, 1956, 236); Вагони всі розчинені (Яків Качура, II, 1958, 351);
// у знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (Степан Васильченко, III, 1960, 352); Хура неквапно впливала в розчинену браму (Михайло Стельмах, II, 1962, 403);
// розчинено, безос. присудк. сл. Вікно широко розчинено, і звідтіля линуло проміння яскравого фіолетово-білого світла (Юрій Смолич, I, 1958, 90).
РОЗЧИНЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчинити 2. Огірки в теплицях можна підживлювати позакореневим способом, обприскуючи рослини розчиненими в воді добривами (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 46); * Образно. Здавалося, це слово [«покуй»] було розчинене в самому повітрі, яким дихала й жила Варшава (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 237).