РОЗЧУЛЮВАТИСЯ

РОЗЧУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЧУЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Ставати приємно схвильованим, зворушеним. Тимко м’яв у руках шапку, а вона димом снарядним пахла. — Прощай, Марку.. Марко захлипав під сосною, а Тимко побіг з автоматом у сніговий крутіж: не в його характері було розчулюватися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Груня частує, припрошує діда Клима, старий розчулився з тої уваги (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 232); У Катерини навіть сльози на очах з’явилися, так вона розчулилась (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 155).