РОЗЧУ́ЛЕННЯ, я, сер. Почуття, стан приємної схвильованості, зворушеності. Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі. Ані сліду непевності,.. ані крихти розчулення (Іван Франко, VI, 1951, 276); Від розчулення їй навіть сльози були навернулися до очей (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 247); Вона сміялася і плакала, бо не могла перебороти свого розчулення (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 95).
РОЗЧУЛЕННЯ
Тлумачення слова