РОЗЧУДЕ́СНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пречудовий. — Ех, життя ж яке було в нас розчудесне! Лише тепер розумієш, як жили ми в Комінтернівці добре! (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 234); Я вже бачив себе в нових штанях, поруч з моїми розчудесними друзями (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 124); Розчудесні місця на річці, на Північнім Дінці… (Остап Вишня, II, 1956, 238).
РОЗЧУДЕСНИЙ
Тлумачення слова