РОЗЧІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗЧІПЛЯ́ТИСЯ, яюся, яєшся, недок., РОЗЧЕПИ́ТИСЯ, чеплюся, чепишся; мн. розчепляться; док.
1. Роз’єднуватися, розтискатися (про що-небудь зчеплене, стиснуте). Побілілі від напруження пальці розчепилися. Два парабелуми брязнули на землю (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 52);
// Роз’єднуючи зчеплені руки, відходити один від одного. Брати розчепилися [після бійки], важко дихаючи (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 74).
2. перен., розм. Переставати спілкуватися з тим, хто надокучає, заважає кому-небудь. «Хай йому, з ним тільки заговори, потім не розчепишся..» (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).