РОЗЧЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчесати. Вир танцю відніс з-перед його очей бліде личко, обрамоване вгорі коротким волоссям, розчесаним рівно над серединою чола на обидва боки (Іван Франко, VI, 1951, 227); * Образно. Гарна [тополя] — дощами вимита, вітром розчесана (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 18);
// у знач. прикм. Її довгі моторні пальці поринають у легку піну розчесаної козинячої шерсті (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 37).
РОЗЧЕСАНИЙ
Тлумачення слова