РОЗЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. розчавлять; док., перех.
1. Надавлюючи або стискаючи, трощити, м’яти. Металеві інструменти розтоплювали [цехові] на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 121); Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 102).
2. Давлячи, стискаючи, заподіювати смерть;
// перен. Пригнічувати морально. Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Олесь Гончар, Новели, 1954, 58).
3. Завдавати кому-небудь поразки, знищувати в бою. [Євгенія:] Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (Кочм II, 1956, 379).