РОЗЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчавити. Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що розліталися.. лише тоді, коли їм загрожувало бути розчавленими чоботом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 517); П’єса присвячена темі «маленької людини», розчавленої капіталістичним ладом (Радянське літературознавство, 2, 1957, 53);
// у знач. прикм. Гармати котяться по м’якій лісовій траві; на шинах блищать розчавлені дикі полуниці (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).
РОЗЧАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова