РОЗЧАХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАХНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Розколюватися, розщеплюватися на частини (про дерева, гілки і т. ін.). Нерідко при великому врожаї дерева розчахуються (Колгоспник України, 7, 1960, 34); * Образно. І, здавалося, в світі нас двоє було віч-на-віч, лиш для нас розчахнулася ранку завіса квітуча (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 51).
2. тільки док. Незручним, різким рухом порвати собі зв’язки, тканини в паху. Земля почала тужавіти, взялася шкіркою. Вдарила ожеледь. Знемічніла [знесилена] від голоду худоба розчахувалась (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460); У петрівку.. три дні не сходив сніг. Тоді розчахнулось багато овечок… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 327).
3. Широко, навстіж відчинятися. Розчахнулись двері, повіяло протягом (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 186); * Образно. Розчахнулася небесна брама, і сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах (Михайло Стельмах, I, 1962, 292).
4. тільки недок. Пас. до розчахувати 1, 3.