РОЗБИРА́Ч, а, чол., спец. Робітник, який розбирає (у 2 знач.) що-небудь на частини. Діють десятки вмілих розбирачів. Розбирають китові туші потоковим методом (Наука і життя, 5, 1958, 55); Екіпаж мисливця «Мирний» доставив на китобазу кашалота-велетня вагою понад 40 тонн. Розбирачі виявили в його шлунку живого кальмара (Радянська Україна, 1.I 1965, 4).
РОЗБИРАЧ
Тлумачення слова