РОЗБУТИЙ

РОЗБУ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розбути.

2. у знач. прикм. Який не має взуття; босий. Вони — обідрані, розбуті, Сліпі, голодні — Сьогодні більше не раби: Лунають гасла боротьби! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 63).