РОЗБУНТУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм., рідко. Дуже схвилюватися, розтривожитися від чого-небудь;
// Зняти бунт (див. бунт 1). * Образно. [Любчик:] Ах, зачекайте! (Хапає хліб, розмотує свій рюкзак). Тут так розбунтувався, так розбунтувався… [Миколаш:] Хто? [Любчик:] Апетит (Яків Баш, П’єси, 1958, 174).
РОЗБУНТУВАТИСЯ
Тлумачення слова