РОЗБУНДЮЧИТИСЯ

РОЗБУНДЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

1. Стати пихатим, зарозумілим; загордитися.

2. Стати дуже збудженим, запальним; розпалитися. Юрчик розбундючився.. Оп’янів і лаявся: — Хіба ви опришки? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 211).